Перший крок у неорганізованих туристів зазвичай – це планування маршруту поїздки, але цього разу я почав з купівлі квитка. З того часу, як в Грузію стали літати рейси лоукоста WizzAir (з Києва (а до війни – і з Харкова та Донецька) у Кутаїсі, детальніше - http://wizzair.com/), подорожувати в Грузію стало дешевше, аніж на літаках компанії МАУ. І хоча спочатку я вагався, чи не пливти мені поромом в Батумі з Одеси (чи точніше – з Іллічівська), однак згодом вирішив відмовитись від цієї ідеї. На поромі я мав заплатити за подорож лише в одну сторону 180 доларів з людини (кого цікавить – вся інфа про пороми на сайті http://www.ukrferry.com/), а за цю суму я міг злітати в Грузію літаком туди і назад. Квитки я купив за два місяці перед початком поїздки, тому вони обійшлись дешевше – по 76 і 90 доларів відповідно – туди і назад. Правда тут щоб трохи зекономити, я був змушений збільшити загальний час нашої поїздки до чотирьох тижнів – з 8 вересня по 3 жовтня, адже вартість перельоту залежить від днів тижня (і пори року).
Отже, авіапереліт до Грузії і назад нам коштував на двох – близько 330 доларів. Ціни на авіаквитки з того часу практично не змінились (звісно у доларах, в гривневому еквіваленті вони подорожчали більш ніж вдвічі).
Після купівлі квитків став планувати маршрут поїздки. Я визначив собі список найцікавіших місць, які обов`язково маємо відвідати, перечитав багато матеріалу про загальну ситуацію в Грузії, про ментальність грузин, про їх культуру, історію і кухню. А також спромігся вивчити декілька грузинських слів (правда в спілкуванні вони мені майже не знадобилися, в Грузії більшість людей знають або російську, або англійську) і абетку (її знання і вміння читати грузинські літери на рівні першого класу згодилося нам в цій поїздці, адже багато назв населених пунктів, вулиць в маршрутках, вивісок – написані лише грузинською). Моя порада для тих хто планує поїздку в Грузію, особливо в непопулярні серед туристів регіони – вивчіть грузинську абетку, стане в пригоді. До того ж, в грузинській мові слова читаються так само, як пишуться.
Кілька слів щодо ресурсів, які допомогли мені з інформацією про Грузію. Перше місце безумовно займає он-лайн путівник Алєксєя Мухранова «Грузия для всех» http://travelgeorgia.ru/. Це як на мене - найкращий ресурс в рунеті про Грузію, всім, хто планує подорож в цю чудову країну – обов`язковий до вивчення. Також дуже корисними були сайт http://georoute.ge/ і блог «За семью горами» http://za7gorami.ru/. Інші сайти, які можуть стати в пригоді туристу: http://www.railway.ge/ (Грузинська залізниця), http://batauto.ge (автобуси в Батумі), http://transiten.ttc.com.ge (електронний розклад міських автобусів в Тбілісі), ну і звичайно – Wikipedia і Google Earth.
Останнім етапом приготування стало пакування наших наплічників і бронювання готелю в Батумі і гестхаузів в Зугдіді і Сванетії. Далі по маршруту проживання ми не бронювали, так як плани по ходу подорожі могли змінитись.
І ось, 8 вересня вранці ми прибули в Грузію в аеропорт Копітнарі. Перше враження від нього - дуже маленький аеропорт. Що і не дивно, адже окрім Візз Ейр туди літає не надто багато інших авіакомпаній, хоча грузини намагаються збільшити кількість рейсів. Контроль ми пройшли швидко (нагадаю, що громадяни України мають право перебувати у Грузії без віз) і забравши наплічники вирушили шукати, чим доїхати до Батумі. До речі, в самому аеропорту я не помітив обмінника, хоча в інтернеті я читав, що він є.
Плани доїхати автостопом до Батумі ми змушені були відкинути, так як зупиняти машини біля аеропорту, де стояло безліч таксистів і маршруток було якось незручно. Самі таксисти і просто ті, хто хоче підзаробити на пасажирах просто таки кидаються на тебе, як тільки ти вийдеш з зони митного контролю. Нам вдалося після довгих переговорів (під час яких один грузин переконував, як він швидко і зручно мене довезе куди треба, а інший за руку тягнув до його машини), збити ціну з 60 доларів до 25 доларів. Так як маршрутка з аеропорту до Батумі (а це приблизно 130 км) коштує в еквіваленті 22 долари за двох (36 ларі), то 25 доларів – був дуже непоганий варіант і ми на нього погодились. І вже через 2 години були в Батумі.
Прапори Грузії і Аджарії.
Батумі – столиця автономної республіки Аджарія і курортна столиця Грузії. З усіма перевагами (та недоліками) курортного міста. А саме – великою кількістю туристів, значною кількістю готелів, хостелів, ґестхаузів, великою кількістю кафе, інших місць, де можна цікаво провести свій час. І трохи вищими цінами, ніж в середньому по Грузії. Ну і море безумовно, куди ж без нього. Інформацію про місто і його визначні місця можна легко відшукати в інтернеті, тому я зупинюсь на інших деталях, які важливо знати для подорожуючих. Отож, інформаційний відступ для бажаючих відвідати це курортне місто.
Проживання. Ми мешкали в маленькому сімейному готелі «Елегант», (вул. Вахтанга Горгасала, 68), в якому було лише 6 номерів. В Батумі взагалі більшість готелів – якраз такого плану, маленькі і сімейного типу. Звісно є і великі готелі, але це переважно різні Шератони, Редісони і т.ін. дорогі готелі. Стандартна ціна за двохмісний номер в такому невеликому готелі – 80 ларі зі сніданком (1 ларі зараз – це майже 11 грн (станом на грудень 2014 р.), але восени 2013 року один ларі дорівнював 5 грн, тому нам було дуже зручно відразу конвертувати ціни). До моря, як і до центральної частини старого міста від готелю було йти десь хвилин 8-10. Ціна за готель в середньому трохи вища, аніж скажімо в Болгарії на Сонячному Березі, але це ще залежить від того, що і туристів тут трохи менше буде і відповідно менш розвинута готельна база. Та в цілому – ціни на проживання абсолютно нормальні, як для курортного міста. Сам готель нам сподобався, хороше обслуговування, привітна атмосфера і непоганий сніданок. Тому – рекомендую. Тим паче що його легко можна забронювати через booking.com. Але відповідно – номери в ньому розпродаються як гарячі пиріжки, забронювати його вже по приїзду – нереально. Загалом же з проживанням в Батумі немає проблем – можна зняти і номер в готелі і квартиру, і місце в хостелі.
Харчування. Обідати і вечеряти в Батумі ми намагалися постійно в різних кафе і ресторанах, щоб оцінити якість їжі, вартість і обслуговування. Для себе особисто я склав список з трьох закладів харчування, які мені найбільше сподобались. Це – ресторан «Shemoikhede» на вул. Ное Жорданіа, 8 (був наш улюблений, рекомендую), ресторан «Ajarian House» в новій частині Бульвару (трохи далекувато від центру) – відомий своєю атмосферою (на території ресторану є навіть невеликий музей під відкритим небом з макетами споруд Аджарії) і широким вибором різноманітних національних страв, хоча трохи дорожчих, ніж зазвичай в Батумі. Багато місцевих полюбляють цей ресторан. І нарешті – невелике кафе на розі вулиць 26 травня і Горгіладзе (я забув його назву). Там ми куштували найсмачніше аджарське хачапурі.
В Батумі є аж два українських ресторани – «Україночка» (на Новому Бульварі біля Танцюючих фонтанів) і «Україна» на розі вулиць Гогебашвілі і Мелашвілі (майже навпроти будівлі Морського Порту). Але в них ми не побували – трохи дивно було під час першої поїздки в Грузію ходити по ресторанах, які пропонують в меню українські страви :)
Взагалі, вартість того ж обіду в кафе/ресторані в Батумі не є високою, якщо брати до уваги те, що це курортне місто. За 8 доларів тут можна ситно поїсти в пристойному кафе (перша, друга страва і напої) (дешеві забігайлівки для місцевих, яких теж є досить, особливо в районі автовокзалу і ринку я не беру до уваги, так як в них не харчувався). Вважаю що це не дорого. Також я всюди звертав увагу на ціну одного хінкалі і одного стандартного хачапурі в кафе. Якщо хінкалі коштував дорожче за 60 тетрі, а хачапурі – дорожче за 6-7 ларі – це для мене був дорогий заклад харчування. Такий собі «рейтинг ХХ» :)) До речі, ми помітили, що в Батумі чайові часто записують в рахунок. Тому не дивуйтесь, коли вам принесуть рахунок на 10% вищий від суми, на яку ви поїли.
Інфоцентри. Взагалі-то – якщо ви турист, приїхали в Грузію і вперше в якомусь місті – першим ділом раджу вам не шукати житло, а йти в туристичний інфоцентр. Такі є не лише в основних туристичних центрах Грузії, а в кожному більш-менш великому місті. Ось список: http://za7gorami.ru/info-tsentry-gruzii. В них ви не лише зможете отримати безкоштовні туристичні мапи і брошури, але й дізнатися всю необхідну вам інфу. Звісно, все залежить від компетентності працівників таких інфоцентрів, іноді трапляється, що вони лобіюють власні інтереси (адже багато хто з них мають власні ґестхауси, або працюють на проценти від певних готелів/ґестхаузів/кафе). Але в будь-якому разі – ви отримаєте там багато важливої інфи. Самі ж інфоцентри як правило знаходяться або в центрі міста, або в найбільш популярному серед туристів місці. Також є достатньо вказівників, які вказують їх розташування. Вважаю існування таких інфоцентрів – однією з найкорисніших штук для туристів взагалі. Про деякі з цих центрів згодом напишу детальніше.
Транспорт. В Батумі є два види громадського транспорту – автобуси і маршрутки. Про автобуси трохи детальніше можна дізнатись на сайті http://batauto.ge. Але там практично немає інфи про автобуси № 15, 16, 17, а такі є, вони їздять – № 16 в Сарпі, № 15 – в Мтсване Контсхі (до східного входу в Ботанічний сад).
Схема руху автобусів (натисніть, щоб збільшити).
Обмін грошей. Курс обміну в Батумі не надто вигідний, в порівнянні з іншими містами в Грузії. Рекомендую шукати курс як мінімум 1.64 ларі за долар (станом на вересень 2013 р.) а то і вище. Обмінників з найвигіднішим курсом найбільше на вул. Чавчадзе в районі кафедрального собору і торгового центру «Batumi Plaza». А чим ближче обмінники до набережної – тим менш вигідний там курс.
В Батумі нам не пощастило з погодою. Ввечері першого і весь другий день нашого перебування в місті йшов дощ, тому переважно, ми змушені були сидіти в готелі. В зв`язку з цим змінився план нашого перебування в місті. Для початку ми вирішили подивитись саме місто, потім з`їздити в Сарпі, тоді піднятись на гору Самеба, де стоїть одноіменна церква (Самеба грузинською означає – Трійця), потім відвідати Ботанічний сад і в останній день - з`їздити на морський курорт Урекі.
Вид з нашого готелю. Такі вулиці з велосипедними доріжками, як на фото знаходяться у всій старій частині міста.
Третій день в Батумі, погода встановилася дуже тепла і сонячна (такою була і надалі) – і ми нарешті почали наше справжнє знайомство з цим містом. Для початку пройшлись по музеях. Їх в Батумі три, один (Археологічний) – був на реставрації. Музей мистецтв розташований у солідному будинку, але сама експозиція там аж ніяк не відповідає будівлі у якій розташована і не вартує 2 ларі (1.2 долара), які ми заплатили за вхід – хіба якщо ви дійсно великий фанат мистецтва XX століття. Інший музей – краєзнавчий ім. Х. Ахвледіані – значно цікавіший, хоча і класично «совковий» – з полинялими опудалами тварин, зразками мінералів, старим гербарієм. Але рекомендую його відвідати – особисто мені там був дуже цікавий відділ присвячений історії Батумі кінця XIX - поч. XX ст, коли місто завдяки транзиту Каспійської нафти в Європу переживало справжній бум у своєму розвитку. Є багато цікавих експонатів – тогочасні афіші, реклами, фото. Вхід – теж два ларі. Сам музей, до речі, не так легко знайти, якщо не маєте мапи, то за орієнтир можна взяти будівлю Батумської синагоги.
Синагога в Батумі. Батумський краєзнавчий музей знаходиться у провулку за 50 метрів від синагоги.
Після відвідин музеїв ми пішли до канатної дороги, яка була побудована лише в 2012 році і вже стала однією з «фішок» міста. Піднімається вона на пагорб висотою 252 метри, з якого видно усе місто як на долоні. Довжина «канатки» - 2.5 км. Вартість – 3 ларі в обидва кінці. На пагорбі є оглядовий майданчик, де можна вийти пофотографувати місто.
Перший раз ми піднялися канаткою ще напередодні ввечері, коли вже стемніло і таким чином побачили вечірній Батумі. Наступного дня ми повторили підйом, але вже вдень. Рекомендую усім зробити так само. Можна у зворотньому порядку – спочатку вдень, а потім ввечері))
Центр Батумі.
Зліва - Батумський порт. Справа видно нафтовий термінал.
Справа від залізничної колії - автовокзал Батумі і торгівельні ряди вздовж вулиці. По центру розташована гора з церквою Самеба.
Не всі вулиці Батумі замощені бруківкою або заасфальтовані. Весь південний Батумі складається ось з таких вуличок.
Одна з вулиць біля порту. Вдень тут постійно чути шум клаксонів. В Батумі водії можуть сигналити, навіть якщо побачать знайомого на іншій стороні вулиці чи в іншому авто, яке їде по вулиці. Більше того, вони можуть зупинитись посеред вулиці, щоб з ним привітатися і перекинутись декількома словами! Так роблять навіть водії маршруток :)
Це не що інше, як грузинське кладовище. Якщо ми будуємо великі надгробки і невелику огорожу біля них, то в Грузії часто – навпаки.
Найцікавіше в Батумі – це звичайно саме місто. Я не був в Батумі років десять тому, за президентства Шеварнадзе, але знаю за фотографіями, які тоді були грузинські міста – можу з впевненістю сказати – відновлення Батумі – це дійсно досягнення. Хочу сказати, що такого курорту як Батумі немає не лише в Україні, а й у тій же популярній в нас Болгарії. Чого варта лише «Пьяцца», збудована в венеціанському стилі, чи Бульвар з його фонтанами, статуями, вежами і будівлями (до речі, на Бульварі присутній халявний Wi-Fi). Саме Старе Місто сильно перебудоване для туристів і там місцевий батумський колорит плавно переходить в колорит середземноморського курортного містечка. Хоча чесно кажучи, певні види розваг там ще схоже відсутні. Я наприклад, так і не знайшов там боулінг-клубу чи кафе, де можна було б подивитись спортивні трансляції, та можливо я просто погано шукав. Зате є аквапарк і дельфінарій. Останній ми відвідали, заплативши за це задоволення 16 ларі (ціна коливається в залежності від дня тижня). Саме в дельфінарії я нарешті побачив, що означає вислів «велика дитина». Це був чоловік сорока років, який радів кожному трюкові дельфінів як шестирічний хлопчак, бігав фоткатись з дельфінами, обіймав їх і гладив)) Шкода, що не зняв його на камеру (він сидів відразу коло мене, і мені було незручно це робити) – це того вартувало.
Майдан П`яцца з годинниковою вежею, кожних три години на якій грає гімн Грузії.
Грецький храм в Батумі.
Батумський порт.
Венеційська вежа. За нею видно оглядове колесо.
Статуя «Алі і Ніно». Статуя символізує собою вічну любов і рухається (з одної статуї утворюються дві – вони з`їжджаються і роз`їжджаються). Але нам так і не вдалось застати той момент, коли статуя, мала вигляд окремих частин.
Вежа «Абетка».
Батумський маяк. Колись він стояв на березі моря, але зараз море відступило на кількадесят метрів від нього.
Пляж в Батумі. Це вам не Ялта чи Судак – знайти вільне місце – зовсім не проблема:)
Римо-католицький костел XIX ст., зараз – православна церква.
Будується готель Hilton.
Вежа на новій частині Бульвару. Поряд видно кафе «Аджарський Дім».
Ресторан у вигляді Акрополя. Коли ми проходили повз – там було якесь «круте» весілля, і охорона нікого не пускала всередину.
Дім юстиції.
«Перевернутий» ресторан.
Дельфінарій та штучне озеро перед ним.
У дельфінарії ввечері. На задньому плані – готель Sheraton.
Щоб оглянути пригороди Батумі, ми вирішили скористатись велосипедами. Як виявилось згодом – це була найбільша моя помилка за весь час перебування в Грузії. В Батумі є два варіанти, щоб взяти велосипеди напрокат. Перший – це міські муніципальні велосипеди. Їх можна взяти на одній стоянці, а залишити на іншій. Таких стоянок, як на фото в Батумі мабуть кілька десятків. Ціни уже й не пам`ятаю.
Стоянка муніципальних велосипедів біля «П`яцци».
Інший варіант – можна взяти велосипеди напрокат у приватних представників. Але велосипеди у них – майже всі як не зовсім убиті, то дуже поношені. Я взяв непоганий велосипед, а ось Віка велосипед собі вирішила підібрати сама, а я чомусь вирішив їй не допомагати. От і підібрала на свою голову). Вартість прокату у них, до слова, 5 ларі (трохи більше 3 доларів) за півгодини.
На велосипедах ми вирішили з`їздити в передмістя (при виїзді з Батумі в сторону Кобулеті), де розташовані руїни фортеці цариці Тамари і Технологічний музей братів Нобель. Вхід в музей коштує 2 ларі. Експонатів там не дуже багато, однак сам музей сучасний, і досить добре висвітлює розквіт Батумі наприкінці XIX – поч. XX ст. Після огляду руїн фортеці ми поїхали велосипедами на гору Самеба. Це була катастрофа! Виїхати велосипедом по крутому серпантину там практично нереально, і ми половину дороги просто вели велосипеди з собою. Назад я спустився з вітерцем (добре, що половина дороги була асфальтована), а ось Віка не ризикнула спускатись на велосипеді з фактично несправними гальмами і донизу йшла пішки. Опісля я наслухався багато «лагідних» слів від неї))
Руїни фортеці Тамари.
Дзвіниця невеличкої церкви, яка розташована на руїнах фортеці.
Церква Самеба (Трійця) на одноіменній горі.
Вид з Самеби на Батумі. Зліва на горі видно будівлю канатної дороги.
Трохи природи, яку я фотографував по дорозі. Ківі...
«волохаті» їстівні каштани...
хурма...
мандаринове дерево...
нестиглий ще інжир...
кактус з квітками.
Настрій Віки видно на її обличчі :) Вона і досі згадує мені ту поїздку.
Ноги Віки після поїздки :)
Немає коментарів:
Дописати коментар